Історія створення та діяльності Товариства

Йшли роки перших п’ятирічок. Харчова промисловість, відновивши після революційного періоду свою технічну базу, розпочала реконструкцію діючих та будівництво нових підприємств, які забезпечувались сучасною (на той час) енергетикою. Проте, в промисловості не вистачало кваліфікованих кадрів, які могли б керувати впровадженням та експлуатацією нових енергетичних установок. А тому виникла нагальна необхідність створити окрему спеціалізовану організацію, яка б вирішувала всі ці питання і займалась налагодженням та випробуванням енергетичного обладнання харчових підприємств і в першу чергу цукрових заводів.

Такою організацією стало «ОРГТЕПЛО» з місцем розташування в місті Москва. Наказ про ії створення в червні місяці 1932 року підписав колишній Нарком харчової промисловості СРСР А.І. Мікоян.

Згодом, в 1937 році, на базі «ОРГТЕПЛО» був створений трест «ЕНЕРГОПРОЕКТ», на який, крім виконання пусконалагоджувальних робіт, було покладено і проектування енергетичних установок на підприємствах харчової промисловості. Діяльність тресту «ЕНЕРГОПРОЕКТ» проходила в основному на території Російської Федерації, а тому в 1940 році стало зовсім очевидно, що для успішного розвитку енергетики харчової промисловості України їй також конче необхідна подібна організація. Нею стала новостворена Київська Контора Всесоюзного тресту «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (наказ НКХП України від 1 вересня 1940 року № 606), яка і дала початок сьогоднішньому Акціонерному товариству «Акціонерна компанія «САТЕР».

Розташовувалась вона в будинку №25 по вулиці Володимирській, а першими її керівниками були Євсейчук В.Ф., Гудов І.Я. і Цоріков І.Я. Організація нараховувала біля двадцяти спеціалістів.

Потім була вимушена перерва в розвитку діяльності Київської Контори аж до кінця 1944 року, яка була пов’язана з Другою світовою війною.

В повоєнні роки спеціалістами Контори разом з основними роботами по ремонту, налагодженню, реконструкції і технічній допомозі в експлуатації значного парку парових машин, локомобілів, електрогенераторів, дизельних електростанцій виконувались також роботи по переведенню котелень, в тому числі і київських підприємств, на газоподібне паливо. Були освоєні роботи по ремонту і налагодженню швидкозростаючого на підприємствах харчової промисловості парку імпортних парових турбін різних типів і конструкцій.

В 1947 році під керівництвом і за безпосередньою участю спеціалістів Київської Контори були проведені дуже відповідальні пуски ТЕЦ великих на той час цукрових заводів України - Куп’янського, ім. Леніна, 1-го ім. Петровського та інших.
Обладнання ТЕЦ цих заводів відрізнялось збільшеною потужністю і більш високими параметрами пари, оснащенням парових котлів топками з механічними ланцюговими решітками, механізацією паливоподачі і золовидалення, застосуванням імпортних засобів теплової автоматики.

Парові турбіни що замінили на цих заводах парові машини, в тому числі фірм «Юнгстрем-Стіл», «Юнгстрем-Браш», «Сіменс-Шукерт» з гідравлічним регулюванням були найбільш досконалими по конструкції.

Починаючи з 1948 року пройшло декілька реорганізацій Всесоюзного тресту «ЕНЕРГОПРОЕКТ» і його Київської Контори з перетворенням останньої:

1948 рік – в Київське СМУ союзного тресту «Енергохолодмонтаж», створеного на базі тресту «ЕНЕРГОПРОЕКТ»;

1952 рік – в Київську дільницю управління «ЕНЕРГОНАЛАДКА» у складі тресту «ЕНЕРГОХОЛОДМОНТАЖ»;
Image
Image

В 1955 році директором Виробничо-технічного підприємства «КИЇВЕНЕРГОНАЛАДКА» затверджено Пантелеєва Володимира Михайловича.


1956 рік – в монтажно-налагоджувальне управління «КИЇВЕНЕРГОНАЛАДКА» у складі тресту «ЕНЕРГОНАЛАДКА» Міністерства харчової промисловості СРСР, а згодом Цукорремтресту Київського раднаргоспу;

1964 рік – в самостійне Виробничо-технічне підприємство «КИЇВЕНЕРГОНАЛАДКА» Цукорремтресту Міністерства харчової промисловості УРСР (постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1964р. № 87-1726).

Протягом 1948-1964 років відмічений стрімкий розвиткок підприємства, вдосконалення його організаційної структури, розширення обсягів та номенклатури робіт, зростання професійної підготовки спеціалістів, впровадження в цукрове виробництво нових досягнень технічного прогресу.
Так, в 1952 році був організований і оформлений ряд виробничих груп підприємства (в подальшому дільниць і цехів) по напрямках його діяльності, на базі яких підприємство зростало і розвивалось:

  • котельно - топочна
  • турбінна
  • електротехнічна
  • апаратно - сушильна
  • контрольно-вимірювальних приладів
  • конструкторська

Із нових напрямків робіт підприємства того часу слід відмітити:

  • пуск та налагодження роботи нових парових котлів з тиском пари 39 кгс/см і перегрівом до 450 С;
  • випробування та налагодження теплових схем і обладнання підприємств харчової промисловості;
  • визначення питомих витрат палива і електроенергії на одиницю виробленої продукції;
  • реконструкція і налагодження хлібопекарних печей із збільшенням їх продуктивності;
  • монтаж парових турбін і виконання їх ремонту: перелопачування, заміна роторів та їх динамічне балансування;
  • переведення парових котлів цукрової промисловості на рідке паливо і природний газ та їх комплексна автоматизація;
  • розробка проектів комплексної реконструкції енергогосподарств ТЕЦ цукрових заводів, розробка проектів нових котелень;
  • комплексний пуск нових ТЕЦ цукрових заводів;
  • налагодження вентиляційних установок і установок для кондиціювання повітря;
  • виконання хімічного аналізу палива, вогнищевих залишків, води, накипі, повітря, турбінних і трансформаторних масел, вапняку.
Однією з головних складових розвитку підприємства в цей період була робота керівництва з кадрами: підбір, розстановка, навчання.

Тяга до навчання, набуття досвіду, до дослідницької аналітичної роботи була практично у кожного спеціаліста підприємства. Навчання проводилось в середніх та вищих учбових закладах, на підприємстві – шляхом обміну досвідом, а починаючи з 1959 року – щорічно: в інститутах підвищення кваліфікації, на споріднених підприємствах і в учбових центрах Москви, Ленінграда, Одеси, Львова, Ангарська, Калуги, Болохова, Каунаса та інших міст.
З 1964 року за рахунок створення нових територіально відокремлених дільниць великими темпами зростає чисельність та якість працівників підприємства.

Так, з метою надання оперативної технічної допомоги цукровим заводам Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей в другому півріччі 1964 року в місті Вінниця створюється Вінницька територіальна дільниця підприємства, яку очолив Стрєлков М.Б.

Для обслуговування цукрових заводів Харківської, Полтавської і Сумської областей в 1965 році в місті Харків створюється Харківська територіальна дільниця. Начальником дільниці призначається Гнезділо І.І.
В цей же період збільшується чисельність цеху теплоізоляції (начальник Нікітюк А.Т.), а в котельному цеху (начальник Іллінський І.І.) організовується нова дільниця дефектоскопії металів (начальник Маргуліс Б.М.).

Чисельність підприємства зростає до 514 працівників, а обсяги робіт - на 40%.

В 1966 році наказом Міністерства харчової промисловості УРСР на базі цеху теплоізоляції було створено нове підприємство «Укртеплоізоляція».

В жовтні 1966 році за хорошу тривалу роботу і розвиток енергетики цукрової промисловості Указом Президії Верховної Ради СРСР директора підприємства Пантелеєва В.М. нагороджують орденом «Знак Пошани».
На цей час підприємство виховало багато здібних спеціалістів, які були висунуті на керівні посади в інших підприємствах Мінхарчопрому УРСР: Бурса Н.І., Тупчій В.А., Рафальський В.Ф., Романський М.Г., Зубок Е.Н. і інші.

В 1967 році для обслуговування цукрових заводів Львівського і Тернопільського бурякоцукротрестів була створена третя територіальна дільниця в місті Львів. Її начальником призначається Вітіс Н.М.

В кінці 1967 року на базі дільниці дефектоскопії металів котельного цеху створюється цех дефектоскопії і дослідження металів (нач. Кривуша В.Л.). В 1970р. створюється новий цех енергонагляду (начальник Куперберг Л.Б.), а начальником Львівського енергоцентру призначається Громан Д.М.

Чисельність підприємства досягла 780 працівників, в тому числі Вінницького, Львівського і Харківського територіальних дільниць відповідно – 69, 45 і 60 працівників.

В 1971 році підприємство очолив Кочубей Анатолій Йосипович.


В цьому ж році Виробничо-технічне підприємство «КИЇВЕНЕРГОНАЛАДКА» перейменовується у Виробничо-технічне підприємство «УКРЦУКРОЕНЕРГОНАЛАДКА», а в 1973 році – у Виробничо-технічне підприємство «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА».

В 1972 році було завершене будівництво нового інженерно-лабораторного корпусу підприємства в будинку №50 по вулиці Дегтярівська (в той час – вулиця Пархоменко), загальною площею 4144м2 і колектив підприємства одержав всі необхідні умови для більш прогресивної виробничої діяльності.
Поряд з виробничою діяльністю, підприємство проводить значну інтернаціональну роботу – надає технічну допомогу Республіці Куба в реконструкції її цукрової промисловості, де працюють кращі спеціалісти підприємства. А з 1976 року проводиться навчання по підвищенню кваліфікації кубинських спеціалістів (турбіністів, електриків, спеціалістів по автоматизації) безпосередньо в лабораторіях підприємства в м. Києві з виїздом на цукрові заводи. На курси щорічно приїздять по 15-20 працівників на строк навчання від одного до чотирьох місяців.

В 70-80 роках минулого століття інтернаціональна допомога надавалась також Сірії, Авганістану, Монголії, Югославії, Судану, В’єтнаму, Болгарії, що стало безспірним визнанням високого авторитету підприємства і професіоналізму його спеціалістів.

В 1973 році спеціалістами підприємства проведений великий обсяг робіт по налагодженню теплоенергетичного і тепловикористовуючого обладнання Рокитнянського цукрового заводу, який досяг проектної потужності в першому ж році експлуатації. А починаючи з 1974 року підприємством виконується комплекс робіт по впровадженню в цукрову промисловість УРСР нових напівавтоматичних ліній УЛС-1 для визначення цукристості цукрових буряків і механізованих ліній РЮПРО для визначення їх забрудненості.
Окремі вузли і блоки ліній УЛС-1 виготовлялись по завданню Ради Міністрів УРСР декількома спеціалізованими заводами і дослідним виробництвом підприємства. Загальне ж керівництво роботами по комплектації, технагляду за монтуванням, пуску і випробуваннях ліній УЛС-1 і РЮПРО було покладено на ВТП «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА». Ці роботи успішно проведені спеціалістами підприємства на дослідно-промислових партіях ліній, які були змонтовані на 11 цукрових заводах. А 1975 рік став роком широкого впровадження ліній УЛС-1 в виробництво. Спеціалісти цеху технологічної автоматики провели технічне керівництво монтуванням і налагодженням 53 ліній, провели навчання обслуговуючого персоналу в 7 бурякоцукортрестах. Новим після ліній УЛС-1 і РЮПРО відповідальним завданням колективу в цей період стає виконання комплексу робіт по пуску і освоєнню потужності ряду новобудов - цукрових заводів, потужністю 6000 тонн буряка на добу: Теофіпольського (1975 рік), Чортківського (1977 рік), Оржицького, Радехівського (1978 рік). Всі роботи на цих заводах були завершені в 1979 році.
Такі ж роботи проведені протягом 1984-1986 років на Крижопільському, Деражнянському, Добровеличківському, Бричанському (Молодова) цукрових заводах. Всі роботи на новобудовах виконувались головним підприємством в тісній єдності з комплексними територіальними енергоцехами.

Не менш важливим в цей же період було виконання робіт по розробці та впровадженню в виробництво нової техніки і передового досвіду, в тому числі власних винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Ця робота на підприємстві була поставлена на самому високому рівні.

Неодноразово підприємство було учасником виставок досягнень народного господарства колишніх СРСР та УРСР (1966, 1976, 1983 роках), нагороджувалось їх дипломами, а спеціалістам підприємства вручались золоті, срібні і бронзові медалі.

В 1985 році був відряджений в Республіку Куба директор Виробничо-технічного підприємства «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА» Кочубей А.Й.

Новим генеральним директором підприємства призначається Школенко Борис Петрович
, який до цього 12 років працював генеральним директором Виробничого об’єднання «УКРЦУКОРРЕММАШ».

Підприємство продовжує виконувати свої традиційні ремонтні і пусконалагоджувальні роботи по впровадженню в виробництво досягнень науки і техніки і реалізує в цукровій промисловості комплекс заходів, передбачених розробленою за участю спеціалістів підприємства науково-технічною програмою «Цукор» і направлених на забезпечення надійної і економічної роботи енергетичного і технологічного обладнання цукрових заводів.

В цей же час, в зв’язку з різким зменшенням лімітів Міненерго по ремонту парових котлів цукрової промисловості, в 1985 році у складі Виробничо-технічного підприємства «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА», на території колишніх залізничних під’їздних колій Київського цукортресту, був створений Устимівський цех по виготовленню запасних частин для ремонту парових котлів.

Підприємству були передані: територія площею 24 гектарів з розгалуженими вузькоколійними залізничними мережами і шлакобетонні цукрові склади, площею 2342 квадратних метрів. У 1986 році розпочалось будівництво першої черги згаданого цеху. При цьому були реконструйовані всі будівлі цукрових складів з нарощенням висоти стін будівель і заміною дерев’яних каркасів покрівель металевими фермовими конструкціями.

Були змонтовані всі вантажопідіймальні механізми з великою кількістю кран-балок. В короткий термін змонтовано технологічне і збиральне обладнання. Транспортна служба була укомплектована 32 одиницями транспортної і будівельної техніки.

З січня 1987 року за дозволом Котлонадзору розпочинається виробництво запасних частин до парових котлів: екранів, пароперегрівачів, повітряпідігрівачів, опускних труб, колекторів і інших частин.

В березні 1987 року за розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 126-р від 02.03.1987р. і Наказом Державного агропромислового комітету УРСР № 81 від 12.03.1987р. на базі Виробничо-технічного підприємства «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА» та підприємств «УКРЦУКОРТЕПЛОІЗОЛЯЦІЯ» (місто Київ) і «ЦУКОРПРОМВОДОНАЛАДКА» (місто Бар) створюється виробниче об’єднання «УКРЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», генеральним директором якого було призначено Школенка Б.П., а головним інженером Почка С.М.

Виробничо-технічне підприємство «ЦУКОРПРОМЕНЕРГОНАЛАДКА» після перейменування в Виробниче підприємство «УКРЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» стає головним підприємством створеного об’єднання, а 27.04.1987р. Устимівський цех по випуску енергозапчастин одержує статус підприємства з назвою «Устимівське виробниче підприємство «ЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» (Наказ Укрцукорагропрому від 27.04.1987р. № 41).

Для організації і розширення виробництва на підприємстві створюється ряд служб і відділень в тому числі і технічний відділ, чисельністю 25 інженерно-технічних працівників.

Динаміка обсягів виробництва запчастин Устимівського підприємства в перші роки його роботи була така: 1987 рік – 560 тонн, 1988 рік – 730 тонн, 1989 рік. – 942 тонни металовиробів.

В 1990-1992 роках проходило будівництво другої черги Устимівського підприємства загальною виробничою площею 2954,7 м2.

В 1991 році розпочато будівництво 3-ї черги Устимівського підприємства.

Крім запчастин до парових і водогрійних котлів Устимівське підприємство освоює випуск:
  • підігрівачів та теплообмінників (кожухотрубних і змішаного типу);
  • багатосекційних збірників конденсату;
  • барометричних конденсаторів різного призначення;
  • інерційних та жалюзійних сепараторів вторинної пари для випарних апаратів та вакуум-апаратів;
  • форсунок та розподільчих систем для контурів обігової води;
  • фасонних елементів поверхонь нагріву;
  • елементів парових котлів, паливом для яких служать різні види біомас.

Значний особистий вклад у справу будівництва і освоєння потужності Устимівського енергоремонтного виробництва внесли Генеральний директор Виробничого об’єднання «УКРЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» Школенко Б.П., його заступник по виробництву Герасименко В.С., а також керівники новозбудованого Устимівського підприємства, які в різний час його очолювали: Кубраку В.Ю., Герасименко В.С., Кучеренко Л.В., Степанов В.П. Сьогодні це виробництво очолює Дяченко І.М.

В жовтні 1988 року в об’єднанні створюються нові підприємства: ВП «ЦУКОРЕНЕРГОРЕММОНТАЖ» в місті Вишневе Київської області (директор Тихон М.О.) і в місті Києві (на базі відділу головного конструктора головного підприємства) - ПКТБЕНЕРГОЦУКОРПРОМ (директор Чайковський В.Т.).

В 1992 році на підставі рішень конференції представників всіх шести підприємств об’єднання, рішень концерну «Укрцукор» та Держхарчопрому України, була створена Господарська асоціація «УКРЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», яка в листопаді 1994 року в процесі приватизації цих підприємств за рішенням Фонду державного майна України (наказ № 65-АТ від 04.11.94р.) була перетворена у відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР», до складу якої в якості філій входять:
«ВП «Укрцукортехенергоремонт», м. Київ
«ВП «Цукортехенергоремонт», с. Устимівка Київської області.
«ВП «Цукорпромводоналадка», м. Бар Вінницької області.
«ПКТБенергоцукорпром», м. Київ.

Загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» переважною більшістю голосів Головою правління обирають Школенка Б.П.

В 1997 році за Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» філія «ВП «УКРЦУКОРТЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» ліквідується, в зв’язку зі створенням на її базі нових філій.

Особливий статус отримує філія «Експертно-технічний центр» з розширеними функціями по технічному діагностуванню і опосвідченню енергетичного і технологічного обладнання, а також трубопроводів пари і гарячої води, підконтрольних Держнаглядохоронпраці України. Центр має саме сучасне обладнання і може виконувати всі види розрахункових, дослідницьких і випробувальних робіт стосовно металу та його зварних з’єднань.
В грудні 2005 року Рішенням загальних зборів акціонерів новим головою Правління обрано першого заступника голови Правління ВАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» Арапова Олега Володимировича, а головою Наглядової Ради Товариства - Школенка Бориса Петровича.

В подальші роки на Устимівській філії «Цукоренергосервіс», в співпраці з ТОВ «СПКТБ «Енергомашпроект», освоюється випуск нових парових котлів для масложирової промисловості, паливом для яких є різні види біомас (соняшникове лушпиння, деревна щепа).

В 2011 році Рішенням Загальних зборів акціонерів 01.03.2011р. Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР».

В 2016 році Рішенням Загальних зборів акціонерів 19.12.2016р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР» перейменоване перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «САТЕР».
Кращі представники колективу в різні роки були відмічені почесними державними званнями, нагороджені орденами і медалями, в тому числі:
1. Званням «Заслужений працівник промисловості України» – Школенко Б.П.
2. Орденом «Трудового Червоного Прапору»: Довгопол В.І., Радіонов Л.М., Ніколаєнко О.М., Тімошенко П.Я., Скоморохов А.Е., Савченко Ю.В., Мостопалов І.А., Вакуленко Б.І.
3. Орденом «Трудової слави III ст.»: Сакевич Ю.Г., Марков Л.І., Стеценко В.Л., Тимошенко П.Я., Горовенко П.М., Івашина І.І., Синявський В.Н., Козленко В.А.
4. Орденом «Знак пошани»: Пантелеєв В.М., Почко С.М., Москаленко П.П., Юхимець В.О., Диренко В.С., Троцан В.Ф., Харламов Л.Й.
5. Орденом «Дружби Народів»: Боржковський М.В.
6. Медаллю «За трудову доблість»: Ігнат’єв Л.П., Савченко Ю.В. Цуканов В.Ю., Бобров В.К., Сірик І.Я.
7. Медаллю «За трудову відзнаку»: Хоменко В.С., Мажна В.В., Соловей А.В., Грачов Г.А., Ніколаєнко О.М., Загвоскін Л.В., Задерей О.Р., Мінєнко В.А.

Заслуговують уваги і керівників вищої і середньої ланки підприємства, які своєю працею і особистим прикладом завжди мобілізували, а деякі з них і продовжують сьогодні мобілізувати свої колективи на виконання поставлених завдань, зокрема:
Пантелеєва В.М., Кочубея А.Й., Школенка Б.П., Арапова О.В., Бурсу М.І, Ігнат’єва Л.П., Трокоза Є.Ф., Сербіна Б.Д., Медведєва М.П., Зелінського Є.О., Бранделиса М.Н., Музику А.Т., Валігуру М.Г., Зворикина В.В., Бабіцького П.А., Булгакова Б.І., Іл’їнського І.І., Гнезділа І.І., Лучкіна І.М., Журавель М.І., Манжулу С.А., Ременного М.А., Прилуцького А.І., Іноземцева О.С., Дремлюка П.М., Савченка В.Д., Маргуліса Б.М. Мехеду В.П., Кривушу В.П., Дубовіса І.О., Куперберга Л.Б., Стрєлкова М.Б., Нікітюка А.Т., Громана Д.М., Аврашова Т.В., Месіонжника В.Х., Гольденберга М.Л., Зозулю З.І., Горіна А.Г., Роменського М.Г., Темпера С.І., Хазіна М.П., Вінниченко В.І., Шеліховського В.О., Курцер-Бергера А.С., Демент’єва Ю.Ф., Савченка Ю.В., Соломенка А.С., Самодурова В.В., Олійника О.Л., Реброва М.М., Стомахіна А.Е., Почка С.М., Щуцького В.П., Довгопола В.І., Пака В.С., Герасименка В.С., Юхименка І.І., Юхименка В.П., Шутку В.Ю, Обоймова Ю.О., Політікіна В.А., Решетняка М.П., Костенка А.К., Сокола В.А., Запаснюка В.М., Сірика І.Я., Ребрина Ю.Д., Мирного І.В., Арапова В.О., Щеголева Ю.Г., Ніколаєнка О.М., Головка А.Ф., Піхура В.Ю., Москаленка П.П., Усиченка В.Н., Грачова Г.А., Личака В.М., Вельгоша Р.В., Гудзій О.Г., Степанова В.П., Кучеренка Л.В., Полякова В.С., Дуду В.С., Середенка В.Г., Іваненка Г.І., Павловського В.С., Рябоконя О.Ф., Сиротинського М.Ф., Кубрака В.Ю., Чайковського В.Т. Юхимця В.О., Христенка В.І., Гулія С.Л., Мамонову Н.М., Пушанка В.Ф., Мінєнка В.А., Германа В.С., Дяченка І.М., Янкового Ю.В., Лисянського І.Л., Ковальову І.С., Купрійця В.С, Савіцького Ю.В., Піхура О.М., Печенюка В.П., та інших.
© 2019 SATER. All Rights Reserved.